Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року Справа № 910/23507/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач) Вовка І.В. Черкащенка М.М.розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 09.11.2015 Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016у справі№ 910/23507/15за позовомпублічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний - судноремонтний завод" допублічного акціонерного товариства "Київський річковий порт"простягнення 1 074 698, 42 грн за участю представників сторін:

від позивача: Місевра А.І. - за довіреністю;

від відповідача: Павлік І.П. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 у справі №910/23507/15 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" на користь Публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний - судноремонтний завод" 133365 грн. 74 грн. - 3% річних, 941332 грн. 68 коп. - інфляційних втрат та 16120 грн. 48 коп. - судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 10 листопада 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Київський суднобудівний - судноремонтний завод" (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Київський річковий порт" (замовник) укладено договір №142291/1315, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов'язання виконати "Роботи", в обсязі та в строк, згідно з додатком №1 до цього договору, "Плавдоку-3" розмірами: довжиною 49,3 м, шириною 17,0 м, повною осадкою 0,97 м, а також надати послуги відстою плавзасобу за необхідністю. Роботи, потреба в яких виникла після підписання цього договору, підлягають узгодженню з замовником, з наступним оформленням письмових додаткових угод, які, після підписання їх сторонами, стають невід'ємною чистиною цього договору.

В зв'язку з порушенням відповідачем грошових зобов'язань за Договором Публічне акціонерне товариство "Київський суднобудівний - судноремонтний завод" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" 1842138,31 грн. основного боргу, 579445,30 грн. упущеної вигоди, 128977,12 грн. - пені, 36067,58 грн. - 3% річних, 17820,00 грн. -неустойки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.12.2012 року по справі №5011-48/16253-2012, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Київський суднобудівний - судноремонтний завод" задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг в розмірі 1842138,31 грн., пеню в розмірі 128977,12 грн., 3% річних в розмірі 36001,23 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

15 січня 2013 року, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.12.2012 по справі №5011-48/16253-2012, видано наказ.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 28.01.2013 року відкрите виконавче провадження ВП №36203223 з виконання наказу Господарського суду міста Києва №5011-48/16253-2012 від 15.01.2013 року, строк на добровільне виконання якого встановлено до 03.02.2013 року.

Однак, вищезазначене рішення виконано відповідачем лише 01.04.2015, в зв'язку з чим позивачем нараховані відповідачу 3% річних та інфляційні нарахування, починаючи з 01.11.2012, оскільки розрахунок позовних вимог був здійснений до 30.10.2012.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За змістом статей 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Отже, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу, з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів, внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Щодо доводів відповідача в частині укладення між ПАТ "Київський суднобудівний-судноремонтний завод" (первісний кредитор) та Компанією Прайз Файненшал Груп Ел.Ел.Сі. (новий кредитор) договору уступки права вимоги, відповідно до умов якого новий кредитор набуває право вимоги за договором №142291/1315 від 10.11.2011, суди попередніх інстанцій дослідивши наявні в матеріалах справи докази дійшли правомірного висновку про те, що право вимоги до нового кредитора не перейшло через те, що оплату вартості права вимоги Компанією здійснено не було.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2015 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Київський річковий порт" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 09.11.2015 року у справі №910/23507/15 залишити без змін.

Головуючий Н.М. Нєсвєтова

Судді І.В. Вовк

М.М. Черкащенко